Зустріч учасників мережі 2026 року
автор: Дін Раддок
У травні Документаційному центру виповнився рік. З цієї нагоди ми запросили родичів загиблих та тих, хто вижив після терактів, щоб вони могли ближче познайомитися з нашою роботою та нашою командою.
Ще на етапі підготовки до створення документаційного центру відбувався тривалий процес залучення громадськості (який тоді очолював Арло Юнг), під час якого налагоджувалися довірчі стосунки та обговорювалися ідеї щодо облаштування цього місця у тісній співпраці з родичами та тими, кого це стосується.
Вимоги, представлені на виставці, а також на зовнішньому фасаді Документаційного центру, були розроблені спільно з художником Феліксом Форсбахом, який підготував дискусію з цього приводу. Одне з основних завдань проекту «Відкритий процес» — привернути увагу до цих вимог родичів убитих та тих, хто вижив після атак НСУ.
Отже, через рік після відкриття потрібно було, з одного боку, оглянути минулий рік і підбити підсумки, а з іншого — зібрати пропозиції на наступний рік та обговорити їх разом.
У цьому контексті різні підрозділи нашої організації представили себе та розповіли про перший рік своєї роботи: підрозділ «VerLernen» розповів про те, як різні цільові групи сприйняли семінари та освітні програми; підрозділ «Збирання та обмін» — про те, як просувається створення «архіву опору», а також про поточний проект з усної історії, присвячений «рокам бейсбольних бит»; підрозділ «Асамблея» — про налагодження місцевих зв’язків із різними групами людей, які постраждали від правого насильства та расизму.
Практичний аспект проявився під час спільної «критичної прогулянки» колишнім районом Фріца Гекерта. Тут було багато позитивних відгуків щодо муралу, біля якого завершилася ця критична екскурсія містом. Також високо оцінили активність місцевих мешканців, які після акту вандалізму самостійно взялися за справу та видалили графіті з дошки, на якій розміщено муралу.
Лідія Лірке, керівниця групи, відповідальна за напрямок залучення та взаємодію з тими, хто вижив, а також з родичами вбитих, ділиться своїми враженнями від зустрічі:
«Я дуже вдячний за візит родичів та постраждалих у Хемніці — без їхніх політичних боротьб та вимог документаційного центру б не існувало».
