Архів: місце, що живе?!
Більше, ніж просто документи та папки
автор: Давид Муньос Арістісабаль
Архів — це слово асоціюється з пилом, тишею та зачиненими полицями. Архів «Відкритого процесу» — це повна протилежність. Це живе місце, яке росте, змінюється і формується разом з людьми — це вже давно не завершений проєкт!
У центрі уваги — просте, але політично заряджене питання: чиї історії залишаються в пам’яті? Державні архіви часто відтворюють точку зору суспільства більшості. Наш архів свідомо протидіє цьому: він збирає досвід людей, яких в офіційних документах маргіналізували або просто забули: жертв правого та расистського насильства, голоси опору, реалії життя мігрантів у Східній Німеччині та багато іншого.
Що таке «Живий архів»?
Концепція «Living Archive» — «живого архіву» — руйнує класичну модель зберігання. Тут не йдеться про те, щоб виставляти оригінали за склом. Йдеться про процеси, участь та питання того, як минуле й сьогодення взаємодіють між собою.
Для нас це означає:
- У центрі уваги — спільнота: архів існує завдяки активній участі. Зацікавлені спільноти самостійно управляють своєю історією та документують її.
- Мультимедійне різноманіття: окрім фізичних об’єктів, архів містить цифрові записи, матеріали з соціальних мереж, інтерв’ю в рамках проекту «Усна історія» та навіть втілені знання, такі як усні перекази.
- Сьогодення та майбутнє: історія не закріплюється раз і назавжди, а постійно переосмислюється та піддається критичному аналізу.
Фотографія, старий флаєр, записана розмова чи навіть намальована картина: все це — будівельні блоки, з яких у «Живому архіві» створюється альтернативна картина офіційної культури пам’яті — захоплююча навчальна лабораторія для нашого суспільства.
Ти теж можеш долучитися до проекту «Живий архів»!
Зараз триває інтенсивна кампанія зі збору матеріалів, присвячена таким темам, як справа NSU, правий тероризм, расизм, а особливо — міграційна історія та рух опору у Східній Німеччині. Адже міф про те, що Східна Німеччина не має міграційної історії, не відповідає дійсності. Наш архів має на меті це довести.
Нам потрібні не ефектні музейні експонати, а спогади, які розповідають історії:
- Фотографії, листи, щоденники, особисті предмети повсякденного вжитку.
- Флаєри, плакати, записи з майстер-класів або «кафе розповідей».
- Наукові роботи (наприклад, курсові або дипломні роботи) з цих тем.
- Записані інтерв’ю зі свідками тих часів (усна історія).
При цьому тобі не обов’язково назавжди віддавати оригінали — часто достатньо фотографії або цифрового скану. Головне — це знання, що в них містяться.
Приєднуйся! Архів існує завдяки тому, що його створюють разом з нами. Якщо у тебе є матеріали, що відповідають цим темам, — або якщо тобі просто цікаво, що можна знайти в архіві, — то, будь ласка, зв’яжися з нами або завітай до нас, щоб провести дослідження. Ми щиро раді бачити тебе!
